Що нас віддаляє від Бога? Про що пам’ятати тим православним мирянам, які бажають займатися політикою? Позиція Церкви по відношенню до військового конфлікту на Сході країни. Як реагувати на пропаганду гріха у ЗМІ?
На ці та інші запитання у своєму інтерв’ю дає відповіді Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
— Ваше Блаженство, вже пройшли різдвяні святки. У ці дні ми особливо відчуваємо близькість Бога. Що необхідно робити, щоб це відчуття переживати завжди, а не тільки у святкові дні?
— Бог до нас набагато ближче, ніж ми думаємо. Він завжди готовий прийняти нас у Свої батьківські обійми. Але ми своїми гріховними справами, стремліннями, думками самі відвертаємося від Нього. Людині, яка своїм гріховним життям віддаляється від Христа, потрібно найперше постаратися здобути страх Божий, смиренність і молитву. Страх Божий – початок мудрості, дороги людини до Господа. Страх Божий – трепетне благоговіння перед величчю, мудрістю, любов’ю Творця та Його Промислом щодо людини і світу, створеного Ним. Страх Божий народжується від молитви, від читання Священних книг і від уваги до того, що Бог всередині й навколо нас звершує.
Ми повинні пам’ятати про найголовнішу чесноту для християнина – смирення перед Богом і ближнім (носієм образу Божого). Смиряючись, людина стає на вірний шлях у своїх стосунках з Богом і ближнім, стає такою, якою її хоче бачити Бог. Смирення – наша вузька дорога до Бога.
Смирення – чеснота богоподібна: навчіться від Мене, – заповідає нам Іісус Христос, – бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим (Мф. 11: 29). Хто стяжав смирення, той здобув мир і спокій душі, необхідні і для молитви, і для служіння Богу. Молитва прикликає благодать Пресвятого Духа, преображає, очищає і проливає світло на наш затьмарений гріхом розум. Якщо молитися з покаянням і смиренням, то Бог допоможе долати всі труднощі у житті. Через покаянну молитву відбувається примирення з Богом, Який і допомагає вирішити наші проблеми й біди. Тож, коли людина стяжає страх Божий, смирення та покаянну молитву, вона наближається до Господа.
Церква проповідує мир серед людей усіх політичних поглядів
— Погляди на Церкву часом спрямовують і представники різних політичних сил: деякі з них намагаються привернути Її на свою сторону. Як має поводитися духовенство в таких ситуаціях? Чи може священнослужитель мати власну політичну позицію?
— Завдання політиків полягає у тому, щоб влаштовувати земні справи людського суспільства, спираючись на певну ідеологію. Покликання Церкви Христової набагато ширше і більш значуще — зміна, преображення душі людини та підготовка її до вічного життя, — тому політична діяльність людини повинна залишатися за церковною огорожею, її не можна вносити всередину Церкви. Особиста позиція священнослужителя повинна обмежуватися виборчою кабінкою на виборчій дільниці у дні виборів, бо Церква, виконуючи своє служіння у світі, перебуває над політикою. Церква нагадує: якби люди жили за Божими заповідями, то всі їхні земні справи були б улаштовані.
У п’ятому пункті Основ соціальної концепції, яка затверджена нашою Церквою, є цілий розділ – «Церква і політика». Йдеться про те, що Церква, незважаючи на політичні протиріччя в суспільстві, покликана піклуватися про єдність своїх чад, мир і злагоду між людьми. Але ще більш важливою для нас є внутрішня єдність у вірі та любові: Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб <…> не було між вами розділення, але, щоб ви єдині були в одному дусі (1 Кор. 1: 10). Ми також повинні пам’ятати слова святого Ігнатія Богоносця: «Усі ви утворюйте із себе неначе один храм Божий, неначе один жертовник, неначе одного Іісуса». Єдність Церкви як таїнственного Тіла Христового, від неушкодженого буття якого залежить вічне спасіння людини, є найвищою цінністю для Церкви. Вона проповідує мир серед людей, котрі дотримуються різних політичних поглядів. Також важливо підкреслити, що священнослужителі не можуть брати участь у діяльності політичних організацій і передвиборчих процесах.
Православна людина свою політичну діяльність мусить узгоджувати з нормами євангельської моралі
— Найважливішою місією Церкви в суспільстві є молитва і духовна допомога людям. Чи існують виправдані механізми впливу Церкви на суспільно-політичні процеси?
— Не варто забувати, що ієрархи Церкви, священнослужителі й православні миряни нарівні з іншими громадянами мають право брати участь у народних волевиявленнях за допомогою голосування. Більш того, Церква не відмовляється від публічного висловлення своєї позиції щодо суспільно значущих питань, подання цієї позиції перед обличчям можновладців будь-якої країни на будь-якому рівні. Така позиція виражається виключно церковними соборами, священоначалієм і уповноваженими особами. У будь-якому разі право церковного вираження не може бути передане державним установам, політичним чи іншим світським
